Мар'янівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Новомосковської районної ради Дніпропетровської області



   




Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського "ХАІ" Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія
Вчитель інфо Національна гаряча лінія

Сторінка психолога

          Формування психологічної культури дітей засобами уроку психології

    Сьогодні психологічна служба освіти реалізує державну Концепцію розвитку психологічної служби освіти України на період до 2012 року, згідно якої одним із програмних завдань психологічного супроводу навчально-виховного процесу школи є введення уроку психології.

Чи гостро стоїть питання перед сучасною школою про культуру учнівської молоді? Загострення конфліктів, насилля, особлива жорстокість дітей – явища досить розповсюджені у класних колективах. Також об’єктивним є те, що школа не володіє ефективними засобами подолання цих негативних явищ.

    Поведінка дітей дедалі стає некерованою, спостерігаються прояви неповаги до вчителя та однокласників, небажання вчитися, безвідповідальне ставлення до навчання та свого життя тощо. Ми зіткаємось з тим, що не працюють традиційні засоби впливу на учня: негативна оцінка, виклик до школи батьків, спілкування з директором школи, вплив через учнівський колектив, навіть, присутність членів батьківського комітету на уроках.

    Можна міркувати про те, що об’єднує культурних людей, здатних до конструктивного спілкування, поваги до дорослих, визнання авторитетів. Відповідь така: культурною можна назвати ту людину, яка поділяє загальнолюдські цінності, які ґрунтуються на цінуванні, толерантному відношенні до іншої людини.

   Хто формує культурну особистість? Звичайно соціум, насамперед сім’я,  потім школа, держава.

Скажемо прямо – сучасна сім’я відірвана від тих моральних засад, які декларує цивілізований світ, вони не стали життєво необхідними, об’єднувальними, тими, що підсилюють ідентичність народу.

Дитина іде до школи. Якою вона потрапляє до школи із лона сім’ї? Чи здатна вона до самостійності, чи проникнута повагою до вчителя, чи хоче іти до школи, чи вміє спілкуватися, чи регулює свою поведінку та емоційні стани?

    Шкільні психологи звертають увагу на те, що за останні роки діти потрапляють до школи з високим ступенем напруженості психологічних захистів, низькою самооцінкою, переважно зниженим фоном настрою й переважно негативним відношення до себе, оточуючих людей і світу в цілому.

    У проектуванні школою розвитку особистості учня треба враховувати, що дитина, яка принижена в сім’ї, ізольована буде шукати шляхи компенсації своїх дефіцитарних відносин з близькими людьми. Можливо через пряму агресію, насилля над слабшим, ще гірше через форми аутоагресії (пресуїцидальні стани, суїцидальну поведінку). Тому у виховних впливах важливо не придушувати агресію дитини чи боротися із нею як з «вадою», а розвивати культуру прояву та переробку сильних емоцій, керування ними.

    Ситуацію в сім’ї ні школа, ні сама дитина змінити не може. Сучасні сім’ї різняться одна від одної моральними настановами, які часто знаходяться у антагонізмі. Якщо в одній сім’ї цінністю є «хто сильніший, той і правий», «хочеш отримати щось – візьми одразу», «друг – це той, хто зрадить», а у іншій –  «розумному відкрита дорога», «щоб отримати щось – треба почекати», «без друзів – неможливо прожити щасливе життя», то рано чи пізно, відстоюючи свої позиції, діти ввійдуть у протиріччя. Протилежності у ціннісних позиціях та непримиренність, нерозуміння іншого призводять до загострень конфліктності, навіть насильницьких дій, тому що кожна сторона відстоює свою позицію і не здатна до рефлексивної компромісної згоди.

    Подолати протистояння можливо тільки при виробленні спільних цінностей, які мають бути загальнодержавними, основою сучасної культури. Де є шанувальне відношення до батьків, орієнтири на працю, самовдосконалення, цілепокладання, толерантне відношення до людей, совість тощо.

    Усі проголошені суспільством моральні цінності – гуманізація, демократизація, співпраця, діалогізація, толерантність – ґрунтуються на психологічних законах спілкування та взаємодії людей.

Можливість реалізації нових цілей та завдань освіти потребує відповідної перебудови її змісту, введення нових предметів гуманітарного циклу, впровадження особистісно-орієнтованої системи навчання, використання активних форм і методів у процесі навчання. До базового навчального плану повинні включатися не тільки предмети, які підпорядковані меті формування наукового світогляду, пізнання довкілля, а й такі навчальні курси, які б дозволили учням одержати досвід пізнання самого себе, розуміння інших людей, механізмів і законів, що впливають на людські відносини, сформувати навички конструктивної взаємодії з оточуючими. Це дозволить краще усвідомити права й свободи інших людей, сформувати толерантність, вміння долати труднощі та відстоювати свої права, конструктивно розв’язувати конфлікти.

    У формуванні означених важливих якостей особистості важливе місце займає підвищення психологічної культури, яке, перш за все, включає розуміння самого себе як особистості, усвідомлення свого місця серед людей, формування навичок рефлексії, врахування потреб та інтересів інших, вирішування проблем у конструктивний засіб.

    Підвищення психологічної культури учнівської молоді передбачає оволодіння основами загальної психології, соціальної психології та психології спілкування.

    Розкриємо актуальність викладання психології у сучасній школі. Освіта у школі тісно пов’язана із культурою. Учбова програма включає систему знань із різних галузей наук, які у цілому являють собою загальне культурне поле сучасного суспільства. Кожна окрема галузь науки дозволяє дитині ознайомитися з нею як з частиною загальної культури. Зміст будь-якого навчального предмету на доступному рівні залучає дитину до своїх культурних змістів, значень, розширює кругозір дитини, тим самим створюючи умови для її розвитку, надає можливість для самостійного усвідомленого життєвого самовизначення. Однак психологія у цьому культурному просторі не представлена.

    А між тим, психологія складає суттєву частину загальної культури. Уся наша духовна і матеріальна культура є сферою, де у конкретній формі зафіксовані психологічні ідеї та явища (казки, звичаї, фольклор, мистецтва тощо). Діти,  весь час торкаючись культури соціального оточення, засвоюють психологічну інформацію, при цьому не усвідомлюючи її психологічної сутності. За допомогою освіти або без неї людина входить в культуру, отримує досвід.

    Люди будь-якого віку, ґрунтуючись на побутовому життєвому досвіді, не вивчаючи психології, часто застосовують прийоми психології у повсякденному житті, але нерідко недоречно або помилково. Звичайно, набагато сильніше і корисніше було б використовувати психологічні знання усвідомлено та із розумінням.

    Усі знають, що фізична травма небезпечна і треба вчити, як надати першу допомогу або як уникнути травми. Про стреси, страхи, тривожність (психічні травми) в останній час також стали багато писати та говорити. Але системного підходу до засвоєння знань про те, як зберегти психічне здоров’я до цього часу не існує.

    Дитина, яка досягла певного віку, пізнає себе у фізичному відношенні. Ознаки фізичної зрілості для нас очевидні. А от психологічне самопізнання, самоусвідомлення для дитини – процес складний, іноді пов’язаний із стражданнями. Висновки про самого себе нерідко бувають помилкові, тому що знаннями про себе як про людину дитина не володіє.

   Незнання законів розвитку психіки, нерозуміння, що таке здібності, невміння відрізняти стійкий інтерес від мимовільного захоплення, нерозуміння самого себе тощо призводять до того, що дитина (підліток, юнак) нерідко не може зробити самостійний вибір: профільного класу, форми навчання, майбутньої професії, життєвої позиції та ін.

   Підростаючій людині постійно говорять, що треба вміти керувати своєю поведінкою, але не говорять, як це робити. Підлітки і старшокласники часто звертаються до шкільного психолога з питаннями про те, як пізнати самого себе, як розвивати в собі ті чи інші якості особистості, як визначити свої здібності, як налагодити відносини з ровесниками та дорослими. Вони просять підказки як можна дізнатися про самого себе, про свої індивідуальні особливості, можливості, як змінити щось у своїй поведінці, характері. Таким чином, діти чекають допомоги, підказки дорослих, навіть не здогадуючись про те, що є така наука, вивчення якої може допомогти самій людині багато зрозуміти як у собі самому, так і в оточуючих людях, світі.

   Дитину однаково легко переконати як у своїй неповноцінності, так і у власній геніальності. І те, і інше вкрай шкідливе для розвитку особистості. Дитина повинна навчитися сама розуміти свої сильні і слабкі сторони.

   На сьогоднішній день викладання психології у школі являє собою епізодичні включення окремих психологічних знань у загальний курс навчання.  Багаточисельна науково-популярна психологічна література також не дає системного знання.

   Все частіше з’являється багато людей, які користуючись психологічною неграмотністю суспільства оголошують себе фахівцями з психології (різні екстрасенси, гадалки, провидці). Збільшується кількість матеріалів псевдокультури на телебаченні і у пресі.

   Тому одним із завдань сучасної освіти є формування критичності, самостійності мислення та стійкості дітей до інформаційних впливів. Мова йде про реалізацію засад особистісно-орієнтованої освіти, яка ґрунтується, насамперед, на навчанні дитини бути самостійною, відповідальною, творчою особистістю.

     Таким чином, мету особистісно-орієнтованого виховання особистості можна викласти в трьох    аспектах:

1. Залучення до загальнолюдських цінностей та здатність визначати свою позицію по відношенню до цінностей та наповнювати смислом своє життя.

2. Здатність зберігати душевну рівновагу та здатність до саморозвитку (гармонійний баланс між стійкістю та творчістю). Справлятися зі стресами, подолання емоційних криз, здійснювати свої задуми, ставити і досягати цілей.

3. Поєднання осмисленого включення у суспільство та уміння займати та відстоювати свою власну позицію у будь-яких ситуаціях соціальної взаємодії (не піддаватися впливу ЗМІ, відстоювати свої права).

Критерії успішного психічного розвитку дитини:

·         Загальне емоційне благополуччя

·         Здатність спілкуватися з іншими людьми

·         Засвоєння норм людської поведінки

·         Формування загальнолюдських почуттів

·         Розвиток здібностей

·         Позитивна  та адекватна самооцінка

·         Вміння вибудовувати позитивні відносини з іншими людьми

·         Досягнення певного рівня самостійності

·         Розвиток емоційної саморегуляції

·         Розвиток керованої поведінки

   У зв’язку з цим викладання психології у школі набуває особливого значення. Знання про людину, які одержують діти, повинні бути науковою інформацією. Необхідна наукова, систематична психологія, а не знайомство з окремими психологічними питаннями на уроках літератури, історії, біології, фізіології, на різного роду тренінгових заняттях з психологом.

   Тому метою викладання психології у школі можна вважати оволодіння кожним школярем елементарною психологічною культурою, яка є необхідною частиною загальної культури.

   Психологічна культура – це здатність до ефективної психологічної діяльності на основі визнання особистості найвищою цінністю. А саме, усвідомлення людиною своєї честі, гідності та цінності іншої людини. (В.В. Рибалка, 2009 р.)

    Культура створює особистість, і чим більш широке коло культури, у яке  вводить дитину дорослий, тим більш значущими стають підвалини для розвитку повноцінної особистості. В нашому суспільстві, нажаль, фактично відсутня психологічна культура. Тому дорослі – батьки, педагоги – у своїй більшості не можуть залучити до неї молоде покоління.

   Коли починати викладання психології у школі? На сьогодні існує чимало програм з навчального курсу «Психологія». Більшість з них написані для старших класів. Це не досить вірно. Учні різного віку намагаються розібратися у самих собі. Але їх цікавість до самопізнання перевищує їх можливості пізнати себе, так як не володіють ніякими знаннями про психологічні особливості людини. Звідси неадекватні способи пізнання себе та інших, незадоволеність, невизначеність в оцінках, самооцінках, намірах тощо. Чим глибше дитина усвідомлює самого себе, свої інтереси, здібності, відносини, переживання, тим більш чітко формуються в неї уявлення про свій життєвий шлях.

   Саме у початковій школі бере початок світогляд дитини, і саме цей віковий період є сенситивним для формування психологічного компоненту світогляду, який вбирає в собі  розуміння людини як активної частини реального світу. Найбільш придатним віком для включення дітей у пізнання психології, на наш погляд, є вік 9 -10 років, тобто третій – четвертий клас, коли дитина вміє читати і писати, вже зрозуміли, що світ знань великий та багатогранний, що оволодіння знаннями залежить від них самих. Досвід викладання психології показує, що дітям цікавий та зрозумілий навчальний матеріал з психології, який викладено у доступній формі.

   Залучення людей до психологічних знань в шкільному віці, сподіваємось, приведе наше суспільство до розуміння психології людини, визнанню цієї науки як необхідної для повноцінного розвитку людини та людства, для визнання цінності людини самої по собі, незалежно від національності, посади, віку та ін.. Без знань основ психології особистості дуже важко виховати молоде покоління у дусі толерантності – поваги до людини як такої.

    Одеський обласний центр практичної психології і соціальної роботи оголошує у 2009 – 2010 роках конкурс навчальних програм з психології для учнів різних вікових категорій. Пропонуємо у додатку програму Л.П. Пономаренко, Р.В. Білоусової “Основи психології ” 10 клас та “Психологія спілкування” 11 клас.

   Программу рекомендовано комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Науково-методичної  Ради Міністерства освіти науки України як проект програми загальноосвітніх навчальних закладів (протокол №6 від 3.02.2000р.)

      Література:

Практическая психология образования: учебное пособие / под редакцией И.В.Дубровиной – СПб.: Питер, 2006. – 592 с.

Концепція розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 року (Наказ МОНУ від 19.06.2008 р. № 554)

Пономаренко Л.П., Белоусова Р.В. Основы психологии для старшеклассников: пособие для педагога: в 2 ч. – М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2001. – 192 С. – (Б-ка школьного психолога).

Рєпнова Т.П. «Подолання учнівського насилля та конфліктності через формування культури емоцій». Стаття з матеріалів конференції Австрійського проекту КультурКонтакт: «Керування конфліктними ситуаціями в школі», 11 червня 2009 року, м. Одеса.

Додаток

Програма Л.П. Пономаренко, Р.В. Білоусової

“Основи психології ” 10 клас та “Психологія спілкування” 11 клас.

 

 

 

                       Притча про головне у нашому житті

Три речі ніколи не можна повернути: Час, Слово, Шанс.

Три речі не варто втрачати: Спокій, Надію, Честь.

Три речі в житті найбільш цінуються: Любов, Переконання, Дружба.

Три речі в житті, які легко втратити: Влада, Успіх, Багатство.

Три речі, які визначають людину: Праця, Чесність, Досягнення.

Три речі, що руйнують людину: Вино, Гординя, Злість.

P.S. Проте, допоки все зрозумієш – мине ціле життя. Тому:

Давайте людям більше, ніж вони очікують, і робіть це з радістю.

Говоріть повільно – думайте швидко.Якщо ти програв, «винеси» з цього урок.

Пам’ятай три важливі речі: Особиста гідність, Повага до інших, Відповідальність за всі свої дії.

Ніколи не дозволяй маленькій суперечці зіпсувати справжню дружбу.

 Якщо брати до уваги ці правила, то всі починання у вашому житті будуть успішними!