• Не існує ні «важких», ні «легких» наркотиків.
• Більшість дітей не вживає наркотики, але дитина може зустрітися з ними кожного дня.
• Діти та підлітки дізнаються про наркотики навіть раніше, ніж Ви на те чекаєте: із засобів масової інформації, від друзів, з Інтернету тощо. Вам треба бути напоготові, щоб попередити лихо.
• Лише зрозумівши причини та довірливо поговоривши з дитиною, Ви можете вплинути на її рішення не вживати наркотики чи допомогти зупинитися, якщо дізнаєтесь, що вона вже експериментувала з наркотиками.
• Пам’ятайте, якщо ви будете насторожі, то проблему наркотиків можна вирішити.
Найпоширенішими наркотичними речовинами в Україні є препарати коноплі, опію, амфетаміни.
Ранніми ознаками вживання наркотичних речовин можуть бути наступні зміни у поведінці, характері та фізіології підлітків:
• Безпідставне зникнення з дому на досить тривалий час.
• Пропуск занять у школі, зниження успішності в навчанні.
• Різкі зміни у поведінці (агресивність, злобність, неохайність, зміна кола друзів), що не були властивими раніше.
• Поява відчуженості, брехливість.
• Виникнення боргів.
• Зникнення цінних речей та грошей з дому, крадіжки.
• Втрата зацікавленості до навчання, праці, захоплень, перегляд телепередач.
• Знаходження у підлітків шприців, голок, гумових джгутів, таблеток, наркотичних речовин.
• Поява у підлітків хімічних речовин, як: оцет, питна сода, перманганат калію, йод, ацетон …
• Поява у лексиконі підлітків нових жаргонних слів: баян, машина, колеса, драп, дур, ширка …
• Наявність у підлітків слідів від ін’єкцій у будь-яку частину тіла.
• Розлад сну (безсоння або тривалий сон, сон вдень, важке пробудження).
• Розлад апетиту (різке підвищення апетиту або його відсутність).
• Коливання розміру зіниць (різке розширення або звуження).
• Зміна кольору шкіри (різко бліда, сірувата).
Наявність у підлітків однієї або декількох з цих ознак не дає підстави для ствердження того, що підліток вживає наркотики, однак це повинно спонукати батьків вжити запобіжних заходів:.
• Спостерігайте за дитиною, не демонструючи збільшення уваги.
• Обговоріть Ваші спостереження з дитиною, але ні в якому разі не кричіть, не погрожуйте, не карайте.
• Підтримуйте дитину, проявивши повагу та турботу.
• Не вірте запевненням, що він може вирішити цю проблему самостійно, без спеціальної допомоги.
• Спробуйте умовити його звернутися до спеціалістів.